<< Главная страница

БАТЬКIВСЬКЕ ПОЛЕ



Категории Микола СингаÏВський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Тихе батькiвське поле за полiським селом розляглось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Чує кроки господаря, чує дотик руки. I засiвом його наливаються вщерть колоски. Наливаються сонцем, вiтрами, теплом, споконвiчним, живим, невмирущим зерном. Раннє батькiвське поле змалку нам до роботи прийшлось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Сiячеве дихання воно чує щодня. Той, хто потом зросив його, той у поля рiдня. Той, хто слухав його вiд роси — до зорi — орачi, сiячi, а в жнива — всi як є — жниварi. Всi вiд поля, вiд грудки землi, вiд зерна, всiх об'єднує хлiб i турбота одна. Давнє батькiвське поле, скiльки поту за вiк напилось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Хлiбороб його потом не раз поливав сподiвання душi, мов добiрне зерно, у рiллю висiвав. I воно проростало, бо в ньому, як iскра, жарiла душа, i живого зернятка не торкнулась посуха-iржа. Хлiбне батькiвське поле i менi пiзнавать довелось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Разом з батьком сюди я хлопчиськом прийшов. Скiльки лiт пролетiло,— я сьогоднi тут знов. Батько якось надвечiр, наче з поля, пiшов iз життя. Вiдчуваю i досi його думи-турботи, його втрати-скорботи, його зерна-чуття Щедре батькiвське поле, о, скiльки знало ти грому i гроз. Все чекає когось, не дiждеться когось. Борозна залишилась — аж за обрiй, за хмари лягла. Жайвiр сiє промiння, як умiлий сiяч, з-пiд крила. Тут менi, як i птицi,— все знайоме у рiднiм краю. В борознi, у зернi, у колоссi я батькiвський слiд пiзнаю.
БАТЬКIВСЬКЕ ПОЛЕ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация