Учителю



Категории Микола СингаÏВський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Непiдкуплена i непродана, Як i совiсть поета... А.Малишко Учитель мiй – Самiйлович Андрiй Не раз казав: – Ти на своєму стiй! На висотi своïй чи на горбi, Але своє неси щодня в собi. Нi словом, нi душею не лукав. Днiпро один. А ти – його рукав. Ми не однi у матерi-землi, Та наша дума в неï на крилi. А разом з нами – прадiди, дiди, I пам'ять – вiд колиски до зорi. Не змiряти народноï бiди, Не виплачуть ïï i матерi. Сльоза – не плата, а журба страждань, Вона – болюча – душу розрива. Та свiт наш – з материнських сподiвань, Його не вкриє забуття трава. Вона понад ракетами злетить, Чи зашумить, мов кронисте гiлля; Душа – то наша зоряна блакить, То отча нерозтрачена земля. I нам ïï довiчно берегти, Земля ж бо i нащадкам не чужа. I стане в свiтi бiльше доброти, I не торкнеться помислiв iржа. А мова рiдна дужче задзвенить – Так, що вiдлунять ниви i гаï. Щоб долучити i сучасну мить – З минувшини – до вiчностi ïï. Доглянеш сад чи знов засiєш лан, I вийдеш грозам атомним навстрiч. Такий уже судився нам талан – Нести свiй хрест – i кожен день, i нiч. Такий наш вiк, такий громохкий час: Iти щодня на поклик, як на бiй. I дiти – не безбатченки у нас... Отак, браток... Знать на своєму стiй. Так говорив Малишко – до пуття, I Слово те я взяв на все життя. То ж хлiбом душу зважую свою: Спасибi, мiй Учителю. Стою!
Учителю